Віктор Павлік - Недописана книга

Собі забрала ключі i хоч кричи — не кричи —
Не відкриває тепер дверi.
Моя чарівна мала — моя єдина мета:
Зробити так, щоб було тобі добре.
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе —
Наче розірветься серце ось, ось.
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі.
Приспiв:
Ти — недописана книга моя. Ти — моє небо повне дощу.
Ти — моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Так цілувала до сліз. Прошила сяйвом наскрізь.
Тремтіли губи й слова — така відверта!
I роки фото в альбом. Весна біжить у вікно.
А ти не зі мною, дивлюсь, така не прикрита.
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе —
Наче розірветься серце ось, ось.
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі.
Приспiв:
Ти — недописана книга моя. Ти — моє небо повне дощу.
Ти — моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Ти — недописана книга моя. Ти — моє небо повне дощу.
Ти — моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Ні я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.